Контакти

levkoland@gmail.com
Чекаємо на ваші листи :)

Сторінки

Випускний у садочках та молодших класах шкіл – Сценарій свята

“Прощання з дитячим садочком”

(сценарій свята)


Автор Н. Козленко (всі права захищені, дозвіл: на некомерційне використання, заборона: на публікацію у інтернет- та друкованих виданнях)

Пропозиції щодо підготовки святкового заходу:

 

Вихователька (ведуча) розпочинає свято, звертаючись із промовою до всіх, хто зібрався:

Шановні батьки, дідусі та бабусі, дорогі діти! Сьогодні ми зібралися тут заради урочистої  події – будемо вітати наших сьогорічних випускників і благословляти їх на подальший щасливий життєвий шлях. Наші випускники ще зовсім юні, проте вже мають право сказати, що закінчили свій перший у житті учбовий заклад. Наче пташенята, які щойно навчилися літати, наші дітки від сьогодні полинуть пізнавати прекрасний і цікавий навколишній світ. Ми ж будемо радісно спостерігати за їхніми успіхами та зворушливо згадувати час, що вони провели разом з нами у цьому садочку.

 

Виходять діти, сьогорічні випускники, стають півколом.

Хлопчик1 і Дівчинка1 (по черзі). Нам сумно прощатися із дитячим садочком… Ми вдячні всім, хто нас навчав, хто доглядав за нами… Нашим кухарям… Нашим вихователям… Нашим музичним керівникам… Нашим першим вчителям іноземної…

Завідуючій садочком… – ЩИРІ ПРИВІТАННЯ.

ХЛОПЧИК І ДІВЧИНКА ГОВОРЯТЬ, А ІНШІ ДІТИ ДАРУЮТЬ КВІТИ ТИМ, ПРО КОГО ЙДЕТЬСЯ В ЦЕЙ МОМЕНТ…

 

Завідувач садком хоче виступити і звернутися до вихованців та їхніх батьків із зворотною промовою, але раптом до зали забігає Крутій –це хлопчик. Кий поводився і навчався гірше за інших. Якщо цю роль дати

 

 

 

Як раптом, у завідувачки дитсадком дзвонить мобільний. Всі дивляться на неї, вихователька вибачається, але відповідає на дзвінок. Вислухавши те, що їй говорять у слухавку, вихователька робить оголошення.

 

Вихователька (ведуча). Прошу вибачити, але це був важливий дзвінок. Мушу повідомити випускників, що вони, на жаль, восени не зможуть піти до школи і розпочати навчання… Взагалі ніхто цього року не зможе піти до першого класу…

Діти. Чому? Чому? Що сталося?

Вихователька (ведуча). Справа в тому, що мені зателефонував Невіглас. Він зі своїми друзяками Хвальком та Нездарою викрав найголовніший підручник першокласників Буквар! Тепер вам, діти, та всім випускникам інших садочків, немає з чим іти до школи!

 

Діти засмучені і схвильовані, здіймається галас – діти хочуть іти до школи.

 

Вихователька. Невіглас впевнений, що заняття у школі нікому не потрібні. Він зневажливо ставиться до навчання і знань. До того ж Невіглас, Хвалько і Нездара вважають, що всі люди у світі повинні бути схожими на них – бути лінивими, неосвіченими та самозакоханими. Діти, ви хочете бути схожими на Невігласа, Хвалька та Нездару?

Діти. Ні!!!

Хлопчик 1. Потрібно врятувати Буквар, щоб всі випускники дитячих садочків змогли цього року піти до першого класу.

Дівчинка 1.  Цей Невіглас і його друзяки злі та хитрі – вони ні за що не віддадуть Буквар! А я хочу до школи і не хочу бути схожою на Невігласа!

Діти. Ми теж хочемо до школи!

 

Вихователька викликає Невігласа, Хвалька та Нездару на перемовини.

 

 

Вихователька (до Невігласа та його друзяк). Наші випускники просять вас повернути Буквар, оскільки вони закінчили навчання у дитячому садку і бажають іти до школи за новими знаннями!

Невіглас (зневажливо). Знання нікому не потрібні! Чим менше знаєш, тим спокійніше!

Нездара. Все одно ці малі нічого не зрозуміють у школі. Я продивлявся цю книжку (показує вкрадений Буквар), але нічого так і не втямив! Хіба що картинки… От Невіглас каже: знати багато шкідливо для здоров’я! Між іншим, я  себе прекрасно почуваю!

Хвалько. А я найрозумніший, хоча і не ходив до школи! Я розумний від природи!

 

Тут може бути танок або пісня – тема негативних персонажів.

Діти розгублені.

 

Хлопчик 1. Слід зосередитися та довести Невігласу, що знання – це сила! (Дітям і виховательці). Давайте придумаємо, як умовити Невігласа віддати нам Буквар!

Вихователька (пропонує Невігласу угоду.) Ми згодні показати тобі і твоїм товаришам – у чому сила знань. Якщо ми доведемо тобі, що людина повинна володіти знаннями – ти віддаси нам Буквар?

Невіглас. Ніщо не зможе мене переконати у необхідності мати знання!

Нездара (він весь час, як-то кажуть, «гальмує»). Я не розумію про що йдеться…

Хвалько (Нездарі). А я завжди і все розумію першим. Тому ти, Нездаро, покладайся на мене! (Невігласу). Погоджуйся, Невігласе! Нехай вони спробують нам щось довести! Я все одно розумніший за всіх і тому поставлю їх у безвихідне становище!

Невіглас (виховательці). Мені, Невігласу, неможливо будь що довести. Є лише моя власна думка. А ваші казки про силу знань – лише вигадка. Тож Буквар назавжди залишиться у мене.

Дівчинка 1. Якщо ти, Невігласе, такий впевнений у своїй перемозі, то чому не погоджуєшся, щоб ми спробували показати тобі силу знань? Боїшся?

 

Невіглас і Хвалько сміються, Нездара знову не зрозумів про що мова… Потім теж сміється, щоб догодити Невігласу.

 

Невіглас. Це дівчисько багато на себе бере! Я боюся? Це смішно! Як хочете змарнувати час – можете доводити вашу химерну ідею про силу знань.

Вихователька. Ти погодився, Невігласе! Тепер обіцяй – як зрозумієш, що без знань неможливо жити, то віддаси нам Буквар.

Невіглас (зверхньо). Обіцяю, бо знаю, що ви мені нічого не доведете! Малюки, випускники дитячого садочка щось знають про силу знань? Смішно та й годі!

 

Вихователька і діти домовляються про щось, ставши у коло. Вони  можуть заспівати пісню, що буде символізувати їхнє єднання у меті переконати Невігласа повернути Буквар.

 

Вихователька. Ну, що діти, до справи? Будемо пропонувати Невігласу, Нездарі та Хвальку ситуації, вихід з яких можна знайти, лише, користуючись знаннями.

Невіглас. А хто буде судити?

Вихователька. У цьому змаганні судді не потрібні. Ви самі зрозумієте, що програли!

Я пропоную ситуацію. Невігласе, та знаєш, як переходити дорогу? Що означає світло світлофора? Як потрібно обходити різні види транспорту?

Невіглас. Навіщо воно нам? Ми просто беремо та й перебігаємо дорогу.

Вихователька. Не правильно. Діти, хто пояснить правила дорожнього руху для пішоходів?

 

ДАЛІ ДІТИ ДОВОДЯТЬ СИЛУ ЗНАНЬ: ВОНИ СТАВЛЯТЬ НЕВІГЛАСА ТА ЙОГО ДРУЗЯК У СТАНОВИЩА, З ЯКИХ ПОТРІБНО ЗНАЙТИ ВИХІД, КОРИСТУЮЧИСЬ ЗНАННЯМИ, ОТРИМАННИМИ НА ЗАНЯТТЯХ У ДИТЯЧОМУ САДКУ.

 

Будь хто з дітей (один або група) розповідають про правила дорожнього руху для пішоходів – елементарні. Вихователька може питати – куди подивитись спершу, куди, коли перейшов половину дороги. З якого боку обходити трамвай (тролейбус, автобус). Світлофор – що означають кольори. Тощо – за програмою навчання у садочку. Глядачі (батьки) підтримують дітей.

 

Невіглас.  Дурні правила.

Нездара. Щось я не зрозумів – навіщо так багато зайвої інформації?

Хвалько. А я сам знаю, як треба переходити через дорогу і друзів своїх переведу!

 

Вихователька. Кажи, як ти будеш переходити?

Хвалько. Просто! Беремося за руки і біжимо!

 

Може бути фонограма – виск гальм, удар авто, сирени міліцейської машини.

 

Хлопчик (той, який розповідав про правили руху). От бачиш Хвалько, ти спричинив ДТП. Твої друзі потрапили до лікарні. Через тебе побилася машина і ти відповідатимеш за законом!

Невіглас та Нездара (перелякано). Ми не хочемо до лікарні!

Хвалько. Я не хочу відповідати!!!

Вихователька. Тоді 1:0 на нашу користь. Знання, як переходити вулицю необхідні! Рухаємося далі. Чи вмієте ви читати?

Невіглас. Не вміємо. Нам це не потрібно.

Хвалько. Не вміємо і пишаємося цим!

Дівчинка 1. Той, хто не вміє читати ніколи не дізнається багатьох цікавих і корисних речей, що описані у книжках!

Хлопчик 1. Той, хто не вміє читати, заблукає навіть у місті,бо не зможе прочитати  назви вулиць, маршрути автобусів і заплутається у карті-схемі метрополітену!

Дівчинка 2. Той, хто не вміє читати, не знатиме – де купити продукти,де речі, а де,наприклад, ліки – бо не прочитає назви торгівельного закладу!

Невіглас. А нам і не потрібно читати – ми просто зайдемо до магазину і подивимося, що у ньому продається!

Вихователька. А якщо ви їдете у автобусі і повинні роздивитися через вікно – де вийти, щоб потрапити, наприклад, до аптеки?

Хвалько. А на аптеках, спеціально для нас, намальовано зелений або червоний хрестик!

Дівчинка 2. Які вперті! А якщо вам потрібно потрапити до магазину одежі, а ви вийшли з автобусу біля магазину з написом «хліб»?

Хвалько. А ми… просто відчуваємо, де потрібно виходити і куди заходити!

Вихователька. Добре. Тоді граємо у наступну гру. Діти з кубиків викладають слова – назви торгівельних закладів, а ви, користуючись своїми «відчуттями», розповідаєте – що, у кожному з цих закладів можна купити.

ТУТ МОЖНА ЗАСТОСУВАТИ СЛОВО ІНТУЇЦІЯ, ЯКЩО ЦЕ ПОНЯТТЯ НЕ ЗАНАДТО СКЛАДНЕ ДЛЯ МАЛЮКІВ.

 

Діти з кубиків викладають слова – аптека, гастроном, супермаркет, одяг, хліб, м’ясо, фотографія, зоопарк, міліція… тощо. Пропонують негативним героям потрапити до потрібного закладу.

 

Хлопчик 1 (показуючи на викладені з кубиків назви). Де ви купите м’ясо?

 

Невіглас показує на напис «Аптека». Всі сміються з нього.

 

Дівчинка 1.  А куди ви звернетесь, якщо вам буде необхідно сфотографуватися?

 

Хвалько показує на напис «Гастроном».

 

Хлопчик 2. А до якого закладу ви зайдете, якщо забажаєте подивитися на тварин, птахів  і рептилій, що сидять у клітках?

 

Нездара показує на напис «Міліція». Всі регочуть.

 

Дівчинка 2. От, Нездаро, якщо ти зайдеш до закладу з таким написом і запитає – де тут у вас дикі птахи і хижі звірі, то сам потрапиш у клітку надовго! Разом із своїми друзями!

Невіглас. А що це за заклад?

Вихователька. Це міліція! Там працюють люди, яких не можна турбувати через дрібниці! І якщо ви зайдете до міліції із дурними запитаннями, вас вважатимуть за хуліганів і посадять за решітку!

Невіглас, Хвалько і Нездара. Ми не хочемо за решітку!

Вихователька. Отже 2:0 на нашу користь. Читати вміти необхідно навіть для таких дрібниць, щоб прочитати назви установ та магазинів! Я не кажу вже про те, що тим,хто вміє читати книжки відкривається безмежний і чарівний світ!

Хлопчик 1 (до негативних героїв). Зважаючи на те, що ви не вмієте читати, то писати ви, тим більше, не вмієте?

Хвалько. Не вміємо і не хочемо вміти. Все, що нам потрібно ми можемо сказати – то навіщо вміти писати?

Дівчинка 1. Але  хоча б свої власні імена ви вмієте написати?

Невіглас. Навіщо це нам?

Хлопчик1. Як навіщо? От я і мої друзі завжди перед Новим роком пишемо листи Святому Миколаю, щоб він приніс нам подарунки. І Святий Миколай завжди виконує наші побажання!

Нездара. Я теж хочу отримати подарунки від Святого Миколая!

Дівчинка 1. Але як ви напишете йому листа?

Хвалько. А ми попросимо когось написати за нас!

Хлопчик 1. Не вийде! Святий Миколай приймає лише листи, від тих, хто цілий рік поводився добре, вчився старанно!

Дівчинка 2. До того ж він приймає листи підписані власноруч! Навіть, якщо зав малюків пишуть лист батьки, то малюк все одно має поставити свій підпис!

Невіглас. До Нового року ще далеко! Ми встигнемо домовитися з ким-небудь, щоб написали лист до Святого Миколая за нас!

Вихователька. В власний підпис? Інакше подарунка вам не бачити!

Хвалько. Я зумію підписатися!

Хлопчик 1. Іди до дошки і покажи!

 

Хвалько іде до дошки, малює якісь каракулі. Діти регочуть.

 

Дівчинка1. Давайте ми напишемо ваші імена, а ви спробуєте повторити – так поступово і навчитеся писати.

Невіглас. Ні за що не будемо вчитися!

Хвалько і Нездара. А ми хочемо отримати подарунки від Святого Миколая!

 

Між негативними персонажами відбувається суперечка. Діти пишуть на дошці імена: Невіглас, Хвалько, Нездара. Хвалько і Нездара пробують повторити написи.

 

Вихователька. Бачиш, Невігласе, твої друзі не проти навчання! Отже, 3:0? Може ти вже зрозумів, що вчитися треба і віддаси дітям Буквар?

Невіглас. Ні! Категорично!

Вихователька. Тоді продовжимо. Ми обов’язково переконаємо тебе в тому, що освіта необхідна кожній людині!

 

Хлопчики ((1 і 2) та дівчатка (1 і 2) пропонують математичні вправи, загадуючи негативним героям задачі на прості розрахунки – щось з навчальної програми дитячого садочка.

 

Хлопчик 1. Скажи, Невігласе, що ти робитимеш, якщо ви втрьох з Хвальком і Нездарою захочете їсти, а у вас на трьох буде лише одне яблуко? Як його поділити?

Невіглас. Дуже просто. Я з’їм це яблуко сам. Нащо ділити?

Дівчинка. 1. Як так – сам? Адже твої друзі також голодні!

Невіглас. Голодні, то хай шукають собі яблука.

Хлопчик 2. А скільки вам потрібно яблук, щоб кожному дісталося по одному?

Невіглас. Навіщо знати «скільки», коли кожен може взяти собі яблуко і все!

Нездара. А я таким яблуком не наїмся… я хочу ще…

Дівчинка 2. То скільки тобі дати яблук?

Нездара. Одне … і іще одне…

Вихователька. То скільки це буде?

 

Невіглас,  Хвалько і Нездара не знають і знати не хочуть.

 

Вихователька (до дітей). Що ж діти, давайте рахувати. У мене є СТІЛЬКИ-ТО яблук та СТІЛЬКИ-ТО цукерок. Скільки цукерок і яблук залишиться. Якщо кожен за вас візьме для себе по одному яблуку і по одній цукерці? Діти рахують уголос, отримують результат.

 

Діти беруть яблука і цукерки, рахують залишок – дійсно лишається чотири яблука і чотири цукерки.

 

Вихователька (до негативних героїв).  Одне яблуко та одну цукерку я беру собі. Скільки лишилося на таці?

Невіглас. Мені яблуко і цукерка!

Нездара. І мені!

Хвалько. І мені!

Дівчинка. То скільки яблук і скільки цукерок? Якщо погодитеся порахувати, отримаєте яблука і цукерки, а якщо ні, то так і залишитеся ні з чим!

 

Нездара іде до таці, за ним Хвалько, Невіглас випереджує друзів і забирає з таці всі яблука і цукерки.

 

Невіглас (своїм друзям). На всіх все одно не вистачить!

Хвалько. Як це не вистачить? Я ж бачу, тут яблук стільки ж,скільки нас і цукерок така ж кількість.

Діти. То скільки вас?

Нездара (відбирає у Невігласа одне яблуко і одну цукерку). Раз – це у мене…

Хвалько (теж відбирає свою порцію). Два – це у мене…

Невіглас. А у мене що? Три?

Діти. Так!

Хвалько. Таки потрібно вчитися рахувати, бо Невіглас завжди бере собі все, а ми з Нездарою завжди лишаємося голодні,

Нездара. Так. Невіглас каже, що не вміє ділити і ділитися…

Вихователька. Зате, я бачу, «віднімати» він добре вміє. Хоча про знак мінус не має поняття.

 

Вихователька задає дітям задачі, діти вирішують їх на дошці і пояснюють негативним героям. Ті слухають. Невіглас сердиться.

Вихователька. То як. Невігласе? Визнаєш четверту поразку? Твої порузі вважають, що їм необхідно навчитися рахувати, щоб ти не дурив їх більше!

 

Невіглас. Тоді і мені прийдеться вчитися, бо як я перевірю, що тепер вони не дуритимуть мене?

Вихователька. Ура, діти! Рахунок 5:0 на нашу користь. Незабаром ми відіб’ємо Буквар у Невігласа!

 

Невіглас. Але ви не довели мені, що знання – це життєво необхідна річ!

Хлопчик 2 ( до негативних героїв). Уявіть, що ви заблукали у лісі і не можете вийти до населеного пункту. Що ви робитимете?

Невіглас. Кричатимемо і нас знайдуть.

Дівчинка 1. А якщо вас не почують і ви загинете у лісі?

Невіглас (перелякано). Як це загинемо?

Хлопчик2. Дуже просто – заблукаєте. Загрузнете у болоті або помрете з голоду!

 

Негативні герої розгублені.

 

Хлопчик 2 пояснює, як потрібно орієнтуватися у лісі – де знаходяться сторони світу, де встає і де сідає сонце, де мох на деревах – тощо… Це своєрідний екзамен з природознавства.

Негативні герої, нарешті, дуже захоплюються тим, що чують від дітей, бо розуміють, що у даному випадку знання, насправді, можуть врятувати їм життя.

 

Вихователька (до негативних героїв) Тепер ви погодитесь, що знання це сила?

 

Негативні герої відходять від переляку – вони дуже перейнялися грою у «блукання по лісі». Проте Невіглас не хоче бути переможеним.

 

Невіглас. Ну добре… Може деякі знання і потрібні… Але забивати голову зайвим не слід!

Діти. Що ти називаєш зайвим?

Невіглас. Те, що непотрібне для урятування життя!

Вихователька. А як ти, невігласе, ставишся до знання іноземних мов?

Невіглас (сміється). Навіщо вони?

Хлопчик 1. Як це, навіщо? Наступного року в нашій країні проходитиме Євро2012 – чемпіонат Європи з футболу…

Дівчинка 1. В Україні буде безліч іноземних гостей. А раптом до тебе, Невігласе або до твоїх друзів, підійде іноземець і запитає – як пройти, наприклад, до стадіону?

Хлопчик 1. А ти і твої друзі стоятимуть, як телепні, нічого не розуміючи! Іноземець подумає, що в нашій країні живуть телепні!

Дівчинка 1 . Іншими словами, ви – Невіглас, Хвалько і Нездара, сором для всіх нас!

Невіглас. А ви, малюки, можна подумати, знаєте іноземну мову?!

Хвалько. А я все розумію іноземною!

Вихователька. Ах так? Добре. Тоді, Невігласе, Хвалько та Нездаро, давайте грати у гру разом з нашими випускниками. Всі сідайте у коло. Я кидатиму м’ячик і казатиму слова українською. Той, хто впіймав м’ячик повинен перекласти, сказане мною слово на англійську, і кинути м’ячик мені. Я знову називаю слово и кидаю м’ячик іншому… Якщо діти не зможуть перекласти слова, то Буквар залишиться у Невігласа і його друзів.

Невіглас, Хвалько, Нездара. Ура!

Вихователька (негативним героям). Не радійте! Вам я теж буду кидати м’ячик – якщо ви не зможете перекласти слова, то повернете дітям Буквар!

 

Проходить гра. Виграють, звичайно випускники. Негативні герої присоромлені, вони повертають Буквар, потім про щось домовляються між собою.

 

Невіглас. Ми тут із друзями порадились… І вирішили… Ми не хочемо, щоб через нас всіх у нашій країні вважали телепнями… Ми теж хочемо вчитися!

Нездара. Я буду намагатися все зрозуміти  і все вивчити…

Хвалько. А я одразу стану відмінником!  

Невіглас. Не хвалися більше! Ми і так виглядаємо дуже непривабливо. (до дітей і виховательки). Простіть нас і дозвольте вчитися разом з вами за цим Букварем!

 

Діти прощають негативних героїв. Всі разом співають або танцюють під оплески глядачів.

 

 

 

Поділитися в соц. мережах

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Написати коментар

Пошук по сайту

LiveInternet