Контакти

levkoland@gmail.com
Чекаємо на ваші листи :)

Сторінки

Про дурного Кота і мудру Мишу – Авторські казки (Лілія Ніколаєнко)

Казки українських авторівЖив собі на старій кухні Кіт. Кіт не простий, а особливий. Окрім довгих пишних вусів і брів, рудої шуби та полосатого хвоста, він мав ще чотири коротких лапи, одягнених в білі шкарпетки, гострі мохнаті вуха та великий товстий живіт. Щодня із-під печі на кухню вилазила Миша, аби наїстися досхочу сиру, хлібної скоринки, ковбаси, похлебтати молока. А Миша та теж була файна: ходила в намисті і червоних чобітках на високих підборах.
«Дурний це народ – миші, – думав Кіт, – їдять самі із чужих кухонь і думають, що мають все у цьому житті. Звичайно, чого варте життя Миші у порівнянні з моїм життям? Миша тільки те й робить, що крадеться пробратися крізь мою засаду, аби не вмерти з голоду, а мені, мені все те, що є на цій кухні, належить по праву, як-то кажуть, по закону речей! Ех, ганебне життя мишаче – ворогу не побажаєш!»
Вилізла якось-но Миша, а він їй і каже:
– Слухай, Мишо, і не соромно тобі отак усе життя живитися із моєї милості?
– Ні, Коте, – відказала вона, – мені це навіть дуже зручно.
– Ну і нахаба ж ти, та до того ще й дурна! От якби ти могла зрозуміти мою котячу мудрість, то навряд чи жила б зі мною під одним дахом.
– А це ще чому? – спитала Миша.
– Дуже дивно, як ти до сих пір виносиш поруч з собою мій авторитет! І це при тому, що з тебе немає ніякої користі, тільки об`їдаєш мою хазяйку!
– Можна подумати з тебе більше користі, – сказала вона.
– О так! Моя роль тут надзвичайно велика. Я не тільки п`ю молоко, їм сметану і ковбаси, я ще й пильно стережу кухню хазяйки від таких дармоїдів, як ти. Бачиш, крім тебе тут немає жодної миші, тому що ні в кого не вистачило б нахабства з`явитися на території моїх володінь. Крім тебе, звичайно. Через що й кажу – дурна! І яка тобі користь іти на такий ризик, адже все твоє життя, як-то кажуть, у моїх лапах?
– У твоїх словах явне перебільшення. Невже ти думаєш, що я коли-небудь буду мати прикрість побувати у твоїх лапах? Ти мене все одно не хочеш ловити, а якщо й захочеш – все одно не впіймаєш!
– Ти права. Якщо я тебе впіймаю, у мене більше не буде можливості щодня сидіти біля твоєї нори, спостерігаючи, як ти нахабно прошмигуєш і насолоджуватися думкою, що кожна така мандрівка могла б бути для тебе останньою. Кожного разу я дарую тобі життя, хоча ти на нього зовсім не заслуговуєш, і це ще більше підкреслює мою незбагненну роль. Правда, я міг би тебе і впіймати, якби краще прицілився, але навіщо мені об таку, як ти, бруднити лапу!
– Запевняю, що тобі не доведеться цього робити, бо насправді ти дурний, а лише вдаєш із себе розумного! Я – сенс твого життя, і коли ти його втратиш, тобі вже не поможе ні молоко, ні м’ясо!
– Вперше чую, щоб Миша зі мною так розмовляла! – обурився Кіт. – Якщо раніше я тільки думав, чи ловити тебе, то тепер знаю точно!
– Тратити свої зусилля на мене? – здивовано промовила Миша. – Невже тобі себе не жаль? Невже у тебе недостатньо їжі на цілій кухні?
– А чому б і не впіймати? Свіженька мишка, як-то кажуть, натурпродукт.
– Я зовсім не смачна. Навіщо тобі зайва морока?
– Тут діло принципу. Багато шкоди від тебе! Багато хліба їси, ковбаси підгризаєш, молоко схлептуєш, в борошні капостиш! Давно вже треба було тебе зжити!
– Ану спробуй!
– І спробую!
– А ти спробуй!
– А я спробую!
– Лови!
Як розізлиться він тоді, як вскочить, а Миша – чмих і вже в другому кінці! Дарма розігнався Кіт що є сили, тільки вивернув по дорозі казанок з борщем, влетів у відро з водою, потім у мішок з борошном, начепив в’язку цибулі на шию та на кінець замотався в долівку, і з нею докотився до самої мишачої нірки. А Миша – лишень її й бачили – забігла в свою хованку, тільки чобітки погубила, а їх було всього чотири – червоні і на високих підборах…

Мораль. Отак буває і в людей. Сильнішого обдурює слабший, але хитріший, бо найбільше багатство – це розум. Природа створила бідних для багатих і багатих для бідних, аби вони могли мати користь одне з одного. Часто бідний недооцінює своє вигідне становище, а багатий помиляється у своїх безмежній владі.

Автор: Лілія Ніколаєнко

Написати коментар

Пошук по сайту

LiveInternet