Контакти

levkoland@gmail.com
Чекаємо на ваші листи :)

Сторінки

Авантюрна мавпа Кокос – Французька народна казка про тварин

Тварини Франції у казкахМавпі на ім’я Кокос було сумно вдома серед інших іграшок. Кінь завжди гойдався однаково – туди-сюди, собачка весь час розповідала одні й ті самі історії: “Гав-гав-гав!” і дерев’яна вантажівка була без мотора. Кокос замислився. Було важко, тому що він не мав мізків, замість них у голові була вата. В нього зіпсувався характер і він більше не допомагав іншим іграшкам, якщо ті падали на підлогу. Плюшева собака та дерев’яний кінь не впізнавали більше доброго Кокоса.
Мавпу пригнічувало, що в нього постійно питали: “Чому тебе звуть Кокос? Хіба ти схожий на кокос?”, але він не знав.
Він хотів обїхати весь світ. Він хотів би дізнатися багато нового!
Він одягнув свого капелюха-панаму і червоний піджак. Він наповнив пляшку водою, відрізав скибку хліба і шоколаду і сховав все у мішку. І повільно пішов геть.

Нарешті, він бачив світ! Міста, красиві замки, озера, виноградники та фруктові сади, гори. Птахи співали, білі парасольки визирали з траві, небо було блакитним. Кокос відчував себе щасливим. Він пройшов довгий шлях і нікого не зустрів.
Він прибув до лісу. Йому дуже хотілося пити, але вода у водоймі небезпечна для здоров’я. Він випив води з пляшки.Жаба, яка за ним спостерігала здивувалася.
– Куди ти йдеш?- спитала вона.
– Далеко, я хочу побачити світ- сказав Кокос.
– Для мене, весь світ це мій ставок ! – сказала жаба і стрибнула у воду.
І тут за кущами Кокос побачив великого і страшного тигра. Кокос злякався. Він знав, що тигр небезпечніший ніж інші звірі в лісі. Він заліз на дерево і заснув. Вранці він був дуже голодний. Але він нічого не знайшов у своїй сумці. Вночі білки прийшли і вкрали його хліб і шоколад . Він випив води, що залишилася в пляшці і спустився з дерева, зробивши декілька сальто на гілках. Тигра не було. Він зустрівся з ведмедями і пішов разом з ними.Йому було дуже добре з ними, особливо з маленьким ведмежам, який дав йому руку, і вони йшли взявшись за руки. Але йому важко було йти по землі. Кокосу подобалося стрибати з ялинки на ялинку збиваючи шишки, які падали на ніс ведмедя.
У їхній компанії він перетнув величезні ліси. Ведмеді навчили його їсти горіхи, полуницю, малину, мед диких бджіл. Вони відвели його далеко на Північ.
Там вони придбали для Кокоса гарні сані і полярну собаку,яка бігає швидше за коня! Кокос їхав по великій засніженій пустелі. Він був радий, що взяв свою панаму, тому що сонце пекло.
Так Кокос прибув до короля ведмедів. Він був білий, із золотою короною на голові і престол його був возведений з льоду, який виблискував. Але Кокос завжди жив у Швейцарії, гори льоду не вразили його до того ж він не дуже поважав королів. Він не знав як елегантно вшанувати короля тому просто зняв капелюха.На запитання , що йому ставив король він відповів: ” Швейцарці ніколи не бажали короля”. Король Ведмідь не любив увесь цей республіканський дух. Він замкнув бідного Кокоса в підземеллі де було дуже холодно.
Мавпа впала в меланхолію, повіки його ставали все важчі і важчі і його погляд погас. Добрий павук прийшов до нього на допомогу і зіткав дуже міцне павутиння , щоб він міг використати його в якості мотузки. Перелізши через лазівку, він впав з другого боку. Але в’язниця була оточена морем повним айсбергів, об які розбивалися величезні хвилі.
– На допомогу! – скрикнув Кокос.
На щастя, пілот пролітав у своєму гелікоптері і побачив Кокоса, і підібрав його.
Вони пролітали над морем.Кокос дивився у вікно. Він сказав: “Це острів, на якому я хочу побувати!” Пілот висадив його на острові. Вони помахали одне одному на прощання.

Але це був кит, а не острів. На щастя він був в гарному настрої. Кокосу було добре на його спині. Його дуже тішив фонтан,який виривався зі спини кита. Але через вітер він втратив свій капелюх.
Нарешті кит привіз Кокоса до порту. Там він спочатку плив на човні, потім їхав на потязі, а потім на автобусі і нарешті приїхав у своє містечко. Все так сильно змінилося в його відсутності! З’явилися нові вулиці і універмаги. Він знайшов свій будинок.
Він увійшов і його радісно вітали конячка, дерев’яна вантажівка і собачка.
– Нарешті я вдома! – сказав Кокос.

Переклад з французької: Марія Дмитрієва

Написати коментар

Пошук по сайту

LiveInternet